Комплексний ґендерний підхід
Почнемо з пояснення, що таке стать. Отже, стать, або біологічна стать — це сукупність анатомо-фізіологічних ознак організму, яка дозволяє розрізняти у більшості організмів чоловічі й жіночі особини. Таке визначення можна прочитати у тлумачному словнику. Суспільство зазвичай каже нам, що є дві статі: чоловіча і жіноча. Однак деякі люди є інтерсекс-особами: з хромосомами, анатомією чи статевими ознаками, які не можна віднести до категорії виключно чоловіків чи жінок. Власне, стать поєднують з біологічними ознаками: набором хромосом, будовою статевих органів тощо.
Ґендер належить до соціально-культурно сконструйованих очікувань щодо того, що означає бути жінкою чи чоловіком, включно з ролями, поведінкою, діяльністю та характеристиками, які певне суспільство вважає прийнятними для жінок та чоловіків (фемінінність і маскулінність). Фемінінність і маскулінність є набутими в процесі соціалізації і не описують сексуальну орієнтацію чи біологічну сутність. Люди навчаються відповідним нормам та поведінці — разом із тим, як вони повинні виглядати та взаємодіяти з іншими людьми. Коли окремі особи чи групи не відповідають усталеним гендерним нормам, вони часто стикаються зі стигмою, дискримінацією чи соціальною ізоляцією — все це негативно впливає на їхнє життя.
Дуже часто ґендер плутають зі статтю, але між ними є різниця. Найкраще суть гендеру можна зрозуміти, якщо зайти в магазин іграшок, де є біло-рожева секція для дівчаток і різнокольорова для хлопчиків. У першій можна побачити ляльок, іграшкові будинки та кухні, дитячий посуд, візочки, у другій — різні машинки, літаки, пістолети, супергеройські костюми. Тобто дівчаткам з дитинства приписують те, що вони будуть майбутніми мамами, займатимуться домогосподарством, а хлопчикам — ролі захисників, пожежників, військових тощо.
Ось ці соціально закріплені ролі, поведінка, діяльність і характерні ознаки, які певне суспільство вважає належними для жінок та чоловіків, і є ґендер. Ці характерні ознаки, можливості та стосунки будуються соціально і засвоюються в процесі соціалізації. Вони залежать від контексту, часу і мають властивість змінюватися.
Процес, за якого оцінюються можливі наслідки для жінок та чоловіків різник при впровадженні різних політик.
Одним із прикладів такого підходу є ґендерно-орієнтоване бюджетування. Це інструмент, який дає можливість реалізовувати державну політику гарантування рівних прав і можливостей жінок і чоловіків за рахунок бюджетних коштів. Його фінальна мета полягає у тому, щоб у країні були прийняті й виконувалися бюджети і програми, в яких враховуються конкретні потреби чоловіків і жінок.
Тобто головна мета комплексного ґендерного підходу – брати до уваги інтереси чоловіків та жінок, аби вони мали однакові переваги у різних сферах: політичній, економічній тощо.
* На основі Гайду безбар’єрних подій, створеного у межах ініціативи першої леді Олени Зеленської «Без бар’єрів»
