Як вибудовувати спілкування з людьми, чиї близькі живуть за психіатричними порушеннями
У психотерапевтів є неписаний закон: немає запиту – немає терапії. Тому не давайте порад людині, яка вирішила поділитись з вами своїми почуттями стосовно того, що її рідна людина має психічне порушення.
Уникайте фраз «я тебе розумію», якщо у вас не було подібного досвіду. А навіть якщо й був, пам’ятайте, що ми не завжди можемо осягнути почуття одне одного, адже кожна людина проживає ту чи іншу ситуацію по-різному. Тож важливо не знецінювати досвід людини, яка зараз проходить через певні обставини.
Усе, що можна зробити в цьому випадку, – вислухати, проявити чуйність і бажання допомогти. Стосовно останнього, дотримуємось правила «спочатку запитай». Тож, якщо хочеться людину підтримати, можна її запитати, як саме ви можете допомогти, і дослухатись до її побажань.
Евфемізми, або маскувальні слова, вживаються, коли мовці не знають, як коректно говорити, бояться ненароком зачепити людину або намагаються проявити своє поблажливе ставлення. І це може спричиняти непорозуміння, ображати чи вводити в оману. Варто уникати переносних значень та метафор, тому що вони викривляють життєву ситуацію людини, приховують чи прикрашають її. Завжди краще послуговуватися коректною термінологією. «Люди дощу», «сонячні діти» — це евфемізми, а от «люди з розладом аутистичного спектра», «діти з синдромом Дауна» — це коректна термінологія.
Матеріали статті подані в рамках поширення програми "Без бар'єрів", джерело: «Довідник безбар’єрності»
