Повернення з фронту. Що має розуміти суспільство
Озирніться навколо, придивіться до своїх друзів, колег. Майже у кожного з нас у найближчому колі знайомих є людина, яка боронить Україну від російської агресії або повернулася з війни.
Ці люди здебільшого не професійні військові, які пройшли довготривалу спеціальну підготовку і присвятили себе службі. Наші Захисники і Захисниці раптово залишили звичайне життя цивільної людини та пішли на фронт після доволі короткотривалого навчання. А там — найстрашніша війна цього століття в найгірших її проявах.
Це може травмувати. Пережите на війні залишає свій відбиток, змінює людину. У кінцевому підсумку до мирного життя одночасно повернуться від 1 до 5 мільйонів людей* — носіїв унікального досвіду участі в бойових діях, який змінює цінності.
«…поїхав на Бахмут до Луганського прикордонного загону. Після того, що я там пережив, не знаю, що зі мною буде далі».
«У Бахмуті помирають люди, й це не секрет. Їм відриває кінцівки, голови. До цього неможливо підготуватися»*.
«Загиблий побратим весь час стоїть перед очима».
«Побачене неможливо забути. Чи міг я щось змінити?»
«Так, на війні складно, але там все зрозуміло. Просто. Або ти знищуєш ворога, або він тебе».
«Я воював поруч із найвідважнішими людьми…»
Дуже важливо не поширювати міфи про те, що всі учасники війни — ветерани і ветеранки — «психовані», «неврівноважені», «з ПТСР» тощо. З війни непросто повернутись усім, проте це не означає, що в усіх буде ПТСР. Нерідко проявами пережитого досвіду може бути депресія, прагнення ізолюватися («мене ніхто не розуміє»), закритися в собі. Більша частина людей впораються з цим за підтримки оточення і не матимуть важких наслідків.
Суспільство має знати, як зустрічати ветеранів і ветеранок, розуміти, як створити найбільш сприятливі умови, які допоможуть відновитися й розпочати цивільне життя.
Один із найважливіших моментів — велика кількість людей з інвалідністю, набутою внаслідок війни: люди з ампутованими кінцівками, порушеннями слуху і зору тощо. Необхідно вже зараз думати, яким чином облаштувати їм зручний безбар’єрний простір, забезпечити можливості для повноцінного життя, мотивувати до активності.
* Чеботнікова, Ірина. Потрібна допомога та реабілітація: скільки ветеранів в Україні // 24 канал
* Іванців, Анастасія. Не створені для війни. Історії молоді на службі в українській армії // Суспільне Новини
Матеріали статті подані в рамках поширення програми "Без бар'єрів", джерело: «Довідник безбар’єрності»
